згомоніти

Згомоніти, -ню, -ниш

гл. Проговорить. Маруся їй осьміхнулась: «ні за віщо дякувати», згомоніла: «я правду свою тобі кажу». МВ. ІІ. 125.

Значення в інших словниках

1. згомоніти — згомоні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. згомоніти — ЗГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм., рідко. Сказати, промовити. Маруся їй осміхнулась: “Ні за віщо дякувати, – згомоніла, – я правду свою тобі кажу” (Марко Вовчок); Гість повернув до тивуна своє люто стомлене...  Словник української мови у 20 томах