злото

Зло́то, -та

с.

1) Золото. Привезе мені віночок з чистого злота. Чуб. V. 207. А в чім теє дитя? — У сріблі та в злоті. Чуб. III. 39.

2) Ласкательное названіе любимаго человѣка. Ой вийду я за ворота, — нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба. Мет. 38. ум. злітце, зло́течко. Грин. III. 13. Зробив ворітця із щирого злітця. Чуб. III. 295.

Значення в інших словниках

1. злото — зло́то іменник середнього роду золото рідко  Орфографічний словник української мови
2. злото — -а, с., заст., поет. 1》 Золото (у 1 знач.). 2》 збірн. Золоті речі; дорогий золототканий одяг і т. ін. || Спеціальна золотистого кольору фарба, яка застосовується в поліграфії. || Позолочені шовкові нитки для гаптування, ткання і т. ін. 3》 збірн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. злото — ЗЛО́ТО, а, с., заст., поет. Золото (у 1 знач.). О, Грузіє! В твоїх-бо горах Ще стільки злота і срібла! (Тич., II, 1957, 74); Ломи, січи Каміння, злото добувай! (Черн., Поезії, 1959, 69); *Образно. І поки вітер грав злотом її волосся, ..  Словник української мови в 11 томах