злотник

Зло́тник, -ка

м.

1) = злотарник. КС. 1882. IV. 93. А злотнику-голубоньку, зроби мені золотий килих. Чуб. III. 471.

2) Свѣтлякъ, Ивановъ червячокъ.

Значення в інших словниках

1. злотник — зло́тник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. злотник — -а, ч., рідко. Золотар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. злотник — ЗЛО́ТНИК², а, ч. За доби Київської Русі (IX–XI ст.) – грошова одиниця. Срібняки, злотники й гривні князів Київської Русі, денари та квартники їхніх литовсько-руських наступників...  Словник української мови у 20 томах
4. злотник — ЮВЕЛІ́Р (той, хто виготовляє художні вироби, прикраси тощо з коштовних металів і каміння), ЗОЛОТА́Р, СРІБЛЯ́Р, ЗЛО́ТНИК рідко. Праця слюсарів-монтажників була, є й буде важкою та дуже відповідальною працею...  Словник синонімів української мови
5. злотник — ЗЛО́ТНИК, а, ч., рідко. Золотар. І злотники ізібрались, Золото стопили, І на диво всьому світу З нього плуг зробили (Рудан., Тв., 1959, 514).  Словник української мови в 11 томах