злотник

ЗЛО́ТНИК², а, ч.

За доби Київської Русі (IX–XI ст.) – грошова одиниця.

Срібняки, злотники й гривні князів Київської Русі, денари та квартники їхніх литовсько-руських наступників, проекти карбування “козацької монети” українськими гетьманами у XVII столітті, гривні та карбованці доби визвольних змагань 1917–1920 рр. – усе це попередники сучасних грошей України (з навч. літ.);

Відвідувачам музею цікаво подивитися на злотники і срібники великих князів Володимира, Святополка, Ярослава Мудрого чи на досить унікальний повний набір монет з платини (з газ.).

Значення в інших словниках

1. злотник — зло́тник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. злотник — -а, ч., рідко. Золотар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. злотник — ЮВЕЛІ́Р (той, хто виготовляє художні вироби, прикраси тощо з коштовних металів і каміння), ЗОЛОТА́Р, СРІБЛЯ́Р, ЗЛО́ТНИК рідко. Праця слюсарів-монтажників була, є й буде важкою та дуже відповідальною працею...  Словник синонімів української мови
4. злотник — ЗЛО́ТНИК, а, ч., рідко. Золотар. І злотники ізібрались, Золото стопили, І на диво всьому світу З нього плуг зробили (Рудан., Тв., 1959, 514).  Словник української мови в 11 томах
5. злотник — Зло́тник, -ка м. 1) = злотарник. КС. 1882. IV. 93. А злотнику-голубоньку, зроби мені золотий килих. Чуб. III. 471. 2) Свѣтлякъ, Ивановъ червячокъ.  Словник української мови Грінченка