злотник
ЗЛО́ТНИК², а, ч.
За доби Київської Русі (IX–XI ст.) – грошова одиниця.
Срібняки, злотники й гривні князів Київської Русі, денари та квартники їхніх литовсько-руських наступників, проекти карбування “козацької монети” українськими гетьманами у XVII столітті, гривні та карбованці доби визвольних змагань 1917–1920 рр. – усе це попередники сучасних грошей України (з навч. літ.);
Відвідувачам музею цікаво подивитися на злотники і срібники великих князів Володимира, Святополка, Ярослава Мудрого чи на досить унікальний повний набір монет з платини (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- злотник — зло́тник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- злотник — -а, ч., рідко. Золотар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- злотник — ЮВЕЛІ́Р (той, хто виготовляє художні вироби, прикраси тощо з коштовних металів і каміння), ЗОЛОТА́Р, СРІБЛЯ́Р, ЗЛО́ТНИК рідко. Праця слюсарів-монтажників була, є й буде важкою та дуже відповідальною працею... Словник синонімів української мови
- злотник — ЗЛО́ТНИК, а, ч., рідко. Золотар. І злотники ізібрались, Золото стопили, І на диво всьому світу З нього плуг зробили (Рудан., Тв., 1959, 514). Словник української мови в 11 томах
- злотник — Зло́тник, -ка м. 1) = злотарник. КС. 1882. IV. 93. А злотнику-голубоньку, зроби мені золотий килих. Чуб. III. 471. 2) Свѣтлякъ, Ивановъ червячокъ. Словник української мови Грінченка