1. Словник української мови в 11 томах

злотник

ЗЛО́ТНИК, а, ч., рідко. Золотар.

І злотники ізібрались, Золото стопили, І на диво всьому світу З нього плуг зробили (Рудан., Тв., 1959, 514).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злотник — зло́тник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. злотник — -а, ч., рідко. Золотар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злотник — ЗЛО́ТНИК², а, ч. За доби Київської Русі (IX–XI ст.) – грошова одиниця. Срібняки, злотники й гривні князів Київської Русі, денари та квартники їхніх литовсько-руських наступників... Словник української мови у 20 томах
  4. злотник — ЮВЕЛІ́Р (той, хто виготовляє художні вироби, прикраси тощо з коштовних металів і каміння), ЗОЛОТА́Р, СРІБЛЯ́Р, ЗЛО́ТНИК рідко. Праця слюсарів-монтажників була, є й буде важкою та дуже відповідальною працею... Словник синонімів української мови
  5. злотник — Зло́тник, -ка м. 1) = злотарник. КС. 1882. IV. 93. А злотнику-голубоньку, зроби мені золотий килих. Чуб. III. 471. 2) Свѣтлякъ, Ивановъ червячокъ. Словник української мови Грінченка