злучати
Злуча́ти, -ча́ю, -єш
сов. в. злучити, -чу, -чиш, гл. Соединять, соединить. Левиц. І. (Правда, 1868, 497). Лежить мертвий, що-м його любила, не злучили нас, то злучить могила. Чуб. V. 117. Що Бог злучив, чоловік нехай не розлучає. Єв. Мр. X. 9.
Словник української мови Грінченка