злучати

ЗЛУЧА́ТИ, аю, аєш, недок., ЗЛУЧИ́ТИ, злучу́, злу́чиш, док., перех.

1. рідко. Те саме, що з’єднувати 1-4.

Я іноді стрічаюся з малим її братом, як вертає з школи, і одна дорога злучає нас, як ідемо враз (Коб., III, 1956, 59);

— Якби всяк ведмідь, всі звірі Та були моєї думки, Ми б, злучивши наші сили, Подолали б всіх тиранів (Л. Укр., IV, 1954, 146);

Нас злучив важкий злочин давніх днів, та вся моя покута.. не найшла ласки у твоїх очах (Оп., Іду.., 1958, 363);

На могилі в чавунній посрібленій огорожі здіймається хороший чавунний хрест.. Кінці хреста влучає широкий обід (Коцюб., III, 1956, 44);

Черідкою переходили дівчата вузенький став, що злучав два хутори (Вас., І, 1952, 307).

2. с. г. Зводити тварин для статевого парування з метою одержання приплоду.

Значення в інших словниках

1. злучати — злуча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. злучати — З'єднувати, сполучати; (молодих) вінчати; (тварин) парувати.  Словник синонімів Караванського
3. злучати — -аю, -аєш, недок., злучити, злучу, злучиш, док., перех. 1》 рідко. Те саме, що з'єднувати 1-4). 2》 с. г. Зводити тварин для статевого парування з метою одержання приплоду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злучати — З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн.  Словник синонімів української мови
5. злучати — Злуча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. злучити, -чу, -чиш, гл. Соединять, соединить. Левиц. І. (Правда, 1868, 497). Лежить мертвий, що-м його любила, не злучили нас, то злучить могила. Чуб. V. 117. Що Бог злучив, чоловік нехай не розлучає. Єв. Мр. X. 9.  Словник української мови Грінченка