змилювати

Змилювати, -люю, -єш

сов. в. змилити, -лю́, -лиш, гл.

1) Ошибаться, ошибиться. Вага не змилить. Валк. у. От і змилила вже. Камен. у.

2) Смыливать, смылить. Половину змилила мила. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. змилювати — зми́лювати 1 дієслово недоконаного виду витрачати мило; робити мильним зми́лювати 2 дієслово недоконаного виду помилятися; обманювати рідко  Орфографічний словник української мови
2. змилювати — I -юю, -юєш, недок., змилити, змилю, змилиш, док., перех. 1》 Витрачати (яку-небудь частину мила) під час миття, прання і т. ін. 2》 Робити мильним, покривати мильною піною. || Примушувати (перев. коней) дуже потіти, покриватися ніби мильною піною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змилювати — ЗМИ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ЗМИ́ЛИТИ, зми́лю, зми́лиш, док., перех. 1. Витрачати (яку-небудь частину мила) під час миття, прання і т. ін. Половину змилила мила (Сл. Гр.). 2. Робити мильним, покривати мильною піною; // Примушувати (перев.  Словник української мови в 11 томах