знайомий

Знайомий, -а, -е

Знакомый. А пані перелякалася: то за тим знайомим гале, то за другим. МВ. ІІ. 53. Сей звичай був не тільки між товариством і знайомими, а й між чужими. Стор. II. 181.

Значення в інших словниках

1. знайомий — (який відомий раніше) знаний, звісний, розм. знакомий, (про відомості) відомий.  Словник синонімів Полюги
2. знайомий — знайо́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. знайомий — жм. по знаку <н. мені по знаку>, р. знакомитий, ЯК ІМ. приятель, знайомець; (хід) відомий, знаний; (з чим) обізнаний, ознайомлений, освідомлений про.  Словник синонімів Караванського
4. знайомий — -а, -е. 1》 Який зустрічався чи був відомий раніше і про якого вже склалося певне поняття. 2》 Який підтримує знайомство, спілкується з ким-небудь. || у знач. ім. знайомий, -мого, ч.; знайома, -мої...  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. знайомий — ВІДО́МИЙ (який зустрічався або якого знали раніше), ЗНАЙО́МИЙ. Майстерно й поетично оповідав він усім відомі й усім дорогі легенди люду (М. Коцюбинський); Яреськові тутешні місця знайомі давно (О. Гончар).  Словник синонімів української мови
6. знайомий — Знайо́мий, -ма, -ме; прикм. знайо́мий, -мого; -йо́мі, -мих; імен.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. знайомий — ЗНАЙО́МИЙ, а, е. 1. Який зустрічався або був відомий раніше і про якого вже склалося певне поняття. — Здорова, Галочко! — роздався, чийсь знайомий голос з-за старців (Мирний, IV, 1955, 142); Це ти писала, Це твоя рука, Мені до болю рідна і знайома (Дмит.  Словник української мови в 11 томах