знарошне

Знарошне

нар. Нарочно, умышленно. Він дав мені знарошне серце мляве, знарошне він лякає мене страхом. К. Іов. 52. Не знарошне він занедбав Квітчин способ малювання наших селян. Хата, X.

Значення в інших словниках

1. знарошне — знаро́шне прислівник навмисне незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. знарошне — присл., розм. Те саме, що навмисне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. знарошне — ЗНАРО́ШНЕ див. знаро́шно.  Словник української мови у 20 томах
4. знарошне — НАВМИ́СНО (НАВМИ́СНЕ) (з певним наміром, із певною метою), УМИ́СНО (УМИ́СНЕ), ЗУМИ́СНЕ (ЗУМИ́СНО) рідше, НАРОЧИ́ТО, СПЕЦІА́ЛЬНО, НАУМИ́СНО (НАУМИ́СНЕ) рідше, ВМИ́СНЕ (ВМИ́СНО) рідше, НАРО́КОМ розм., ЗНАРО́ШНЕ розм.  Словник синонімів української мови
5. знарошне — Зна́ро́шне, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. знарошне — ЗНАРО́ШНЕ, присл., розм. Те саме, що навмисне. Вона, невірна дитина, ..знарошне так зробила (Барв., Опов.., 1902, 225); — Підтяніть оті гардини над вікнами. Ви, вдається, знарошне позбавляєте мене сонця,— мовила вона через хвилину (Л. Янов., І, 1959, 201).  Словник української мови в 11 томах