знудити
Зну́ди́ти, -джу, -диш
гл.
1) Истомить. Зсушив мене, знудив мене як билину. Чуб. V. 557.
2) — чим. Почувствовать, что надоѣло, опротивѣло что. Ти весела, світом рада, тобі милий світ!.. Живо, живо світом знудиш, тяженько здихнеш. Рудан. І. 30.
Словник української мови Грінченка