знудити

зну́дити

знуджу, знудиш, док., розм.

1》 перех. Викликати нудьгу в кого-небудь.

|| безос.

|| Довести до знемоги, дуже виснажити.

2》 неперех., чим. Відчути, що набридло, спротивіло що-небудь.

Значення в інших словниках

1. знудити — зну́ди́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. знудити — ВИСНА́ЖУВАТИ (позбавляти сили, робити безсилим, змарнілим), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИ, ОСЛА́БЛЮВАТИ, ЗМУ́ЧУВАТИ, ВИСУ́ШУВАТИ, ЗАМУ́ЧУВАТИ, НИ́ЩИТИ, ЗАСУ́ШУВАТИ, СУШИ́ТИ, ОСЛАБЛЯ́ТИ, ВИМО́ТУВАТИ, ПІДТО́ЧУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ, ВИСИСА́ТИ, ВИВ'Я́ЛЮВАТИ рідше...  Словник синонімів української мови
3. знудити — ЗНУ́ДИ́ТИ, зну́джу́, зну́ди́ш, док., розм. 1. перех. Ви́кликати нудьгу в кого-небудь. Зразу забавляла її гутірка того пана, але опісля знудила монотонність і обмежений кругозір його думок (Фр.  Словник української мови в 11 томах
4. знудити — Зну́ди́ти, -джу, -диш гл. 1) Истомить. Зсушив мене, знудив мене як билину. Чуб. V. 557. 2) — чим. Почувствовать, что надоѣло, опротивѣло что. Ти весела, світом рада, тобі милий світ!.. Живо, живо світом знудиш, тяженько здихнеш. Рудан. І. 30.  Словник української мови Грінченка