зорити

Зори́ти, -рю́, -ри́ш

гл. Слѣдить глазами за кѣмъ, смотрѣть пристально. Так і біга за їм, так і зорить. Зміев. у. Зорить праведного грішний, щоб зігнати його з світу. К. Псал. 90. Чого зориш на нас очима дико? К. Іов. 33.

Значення в інших словниках

1. зорити — зори́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зорити — див. дивитися  Словник синонімів Вусика
3. зорити — -рю, -риш, недок., розм. 1》 Дивитися на кого-, що-небудь; пильно вдивлятися. 2》 з ким – чим. Стежити очима за ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зорити — ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка...  Словник синонімів української мови
5. зорити — ЗОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., розм. 1. Дивитися на кого-, що-небудь; пильно вдивлятися. Тесля.. скочив миттю на станок і звідти поверх голов [голів] на вулицю зорить (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах