1. Словник української мови Грінченка

зорити

Зори́ти, -рю́, -ри́ш

гл. Слѣдить глазами за кѣмъ, смотрѣть пристально. Так і біга за їм, так і зорить. Зміев. у. Зорить праведного грішний, щоб зігнати його з світу. К. Псал. 90. Чого зориш на нас очима дико? К. Іов. 33.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зорити — зори́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зорити — див. дивитися Словник синонімів Вусика
  3. зорити — -рю, -риш, недок., розм. 1》 Дивитися на кого-, що-небудь; пильно вдивлятися. 2》 з ким – чим. Стежити очима за ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зорити — ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка... Словник синонімів української мови
  5. зорити — ЗОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., розм. 1. Дивитися на кого-, що-небудь; пильно вдивлятися. Тесля.. скочив миттю на станок і звідти поверх голов [голів] на вулицю зорить (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах