зорити
ЗОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., розм.
1. Дивитися на кого-, що-небудь; пильно вдивлятися.
Тесля.. скочив миттю на станок і звідти поверх голов [голів] на вулицю зорить (Л. Укр., І, 1951, 444);
Тоймі все стоїть, усе зорить у далечінь (Шиян, Переможці, 1950, 5).
2. за ким — чим. Стежити очима за ким-, чим-небудь.
[Циганка:] Герцик увесь день зорить за мною, певно, догадується (Кроп., V, 1959, 473);
Де-не-де на могилах [у степу] майоріли маяки на трьох розсохах. Зверху на помості сидів козак і зорив за полем (Панч, Гомон. Україна, 1954 53).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зорити — зори́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- зорити — див. дивитися Словник синонімів Вусика
- зорити — -рю, -риш, недок., розм. 1》 Дивитися на кого-, що-небудь; пильно вдивлятися. 2》 з ким – чим. Стежити очима за ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зорити — ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка... Словник синонімів української мови
- зорити — Зори́ти, -рю́, -ри́ш гл. Слѣдить глазами за кѣмъ, смотрѣть пристально. Так і біга за їм, так і зорить. Зміев. у. Зорить праведного грішний, щоб зігнати його з світу. К. Псал. 90. Чого зориш на нас очима дико? К. Іов. 33. Словник української мови Грінченка