зужиткувати

Зужиткува́ти, -ку́ю, -єш

гл. Потребить, израсходовать. Подольск. г.

Значення в інших словниках

1. зужиткувати — зужиткува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зужиткувати — див. зужитковувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зужиткувати — ЗУЖИТКУВА́ТИ див. зужитко́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. зужиткувати — зужиткува́ти = зужи́ти: На мармеляди годяться овочі добре дозрілі; можна зужиткувати й потовчені (Нова хата 1934)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. зужиткувати — ВИКОРИСТО́ВУВАТИ (брати що-небудь із користю, для власних вигод), КОРИ́СТУВА́ТИСЯ чим, з чого, ВЖИВА́ТИ (УЖИВА́ТИ) чого, ЗАСТОСО́ВУВАТИ, ПОСЛУГО́ВУВАТИСЯ чим, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, СПОЖИВА́ТИ рідше, ПОСЛУГУВА́ТИСЯ чим, рідше...  Словник синонімів української мови
6. зужиткувати — Зужиткува́ти, -тку́ю, -тку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)