зірничка

Зірни́ця, -ці

ж. Звѣзда. В мене батенько — ясний місяць, в мене матінка — ясне сонячко, в мене сестриця — ясна зірниця. Грин. III. 16. Ой ішов я до дівчини, як зійшла зірниця. н. п. аж зірниці засвітили. Искры изъ глазъ посыпались (отъ удара). Ном. № 6628.

2) Молодыя деревца, выросшія изъ сѣмянъ. Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зірниці в аршин. Лебед. у. ум. зірни́чка. Ясна зірничка барз ясно світила. Гол. IV. 524.

Значення в інших словниках

1. зірничка — див. зірка  Словник синонімів Вусика
2. зірничка — -и, ж. Зменш.-пестл. до зірниця I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зірничка — ЗІРНИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до зірни́ця¹ 1. — Грицю,— казала Анничка,— до тебе Вийду, як перша зірничка зійде (Павл., Бистрина, 1959, 113); *У порівн. А очі! Ох, які гарні були її очі! Блакитні, як небо, тихі та задумливі, як вечірня зірничка (Кобр., Вибр., 1954, 6).  Словник української мови в 11 томах