зітхнути

Зітха́ти, -ха́ю, -єш

сов. в. зітхнути, -хну, -не́ш, гл.

1) Вздыхать, вздохнуть. Зітхнув тяжко я до Бога. Чуб. № 1088.

2) — духа. Испустить духъ. Се промовивши, зітхнув духа. Єв. Л. XXIII. 46.

Значення в інших словниках

1. зітхнути — зітхну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зітхнути — -ну, -неш, док. 1》 Однокр. до зітхати 1). 2》 розм., рідко. Те саме, що перепочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зітхнути — ЗІТХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. Однокр. до зітха́ти 1. Дух забило Оксані в грудях, очі засяяли, насилу зітхнула: важко, гаряче (Вас., Вибр., 1954, 183); Згадавши, чого він тут [у лісі], Гнат важко зітхнув (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах