зіходити

Зіхо́дити, -джу, -диш

сов. в. зійти, -йду, -деш, гл.

1) Сходить, сойти, нисходить, низойти. Зійди з хреста, утіш мене єдину. Чуб. III. 17. Захотілось води напиться, — от вун і зійшов униз. Рудч. Ск. II. 107. Дрібен дощик зійде. Чуб. V. 144. Зійшов голос із небес вв. М. І. 11.

2) Уходить, уйти. Після обід ми з Катрею зараз зійшли з хати. МВ. ІІ. 111. Піде на тік, щоб з очей зійти. Св. Л. 158. Як же мені зійти з сього села? Г. Барв. 394. У чужу землю десь зійшли (запорожці). Мнж. 133.

3) Расходоваться, израсходоваться, выйти. Зійшов увесь хліб, уся страва. Черк. у.

4) Попадать, попасть, выйти. А щоб ти на добрий путь не зійшов! Ном. № 3693.

5) О водѣ: спадать, спасть. Вода зійшла, колеса стали. Гліб.

6) Всходить, взойти. Рада б зірка зійти, — чорна хмара наступає. Мет. 81. Зійди на могилу та не тужи дуже. Мет. 92. Ой зійду ж я, зійду на гору крутую. Мет. 59. Зійде твоя пшениченька густо. Мет. 28.

7) — на чий розум. Поступать какъ кто. Я на твій розум не зійду. Н. Вол. у. Зійшов на дитячий розум. Н. Вол. у.

8) — на що. Обратиться во что. І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо. МВ. І. 71. Тепер який багатир, а питиме горілку — зійде на ка-зна-що. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. зіходити — зіхо́дити дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. зіходити — (вгору) підійматися, здиратися, (- сонце) підбиватися, підхоплюватися, зводитися, (- траву) проростати, (- тісто) підходити, (згори) спускатися, (з коня) злазити, (з поїзда) виходити, (з човна) висаджуватися, (- вечір) наставати, (на кого) поймати <...  Словник синонімів Караванського
3. зіходити — див. сходити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зіходити — ВИСІДА́ТИ (ставати на землю, залишаючи віз, вагон, судно тощо), СХО́ДИТИ, ВИХО́ДИТИ, ЗІХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ, ЗЛА́ЗИТИ розм., ВИЛА́ЗИТИ розм., ВИЛІЗА́ТИ розм. (притримуючись руками або протискуючись). — Док.  Словник синонімів української мови
5. зіходити — ЗІХО́ДИТИ див. схо́дити.  Словник української мови в 11 томах