кабака

Каба́ка, -ки

ж.

1) Нюхательный табакъ. «Мерщі ісхопився, протерся, кабаки понюхав. Сніп. 16. Натрусив з ріжка катки, раз, другий понюхав. Мкр. 11. 9. Мовчи, по я тебе на кабаку зотру! Ном. № 3618. кабаки діти кому. Наказать кого. Желех. Закр.

2) Penis.

Значення в інших словниках

1. кабака — каба́ка іменник жіночого роду нюхальний тютюн арх.  Орфографічний словник української мови
2. кабака — див. тютюн  Словник синонімів Вусика
3. кабака — -и, ж., заст. Нюхальний тютюн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кабака — ТЮТЮ́Н (рослина, в листі якої міститься нікотин), ЗІ́ЛЛЯ розм.; КУ́РИВО (курильний); ТАБА́КА розм., КАБА́КА заст. (нюхальний); КРІПА́К розм. (міцний); САМОСА́Д, ГОРОДНЯ́К діал. (власного посіву й обробки). Чого не продавалося в цій крамниці!...  Словник синонімів української мови
5. кабака — КАБА́КА, и, ж., заст. Нюхальний тютюн. Доставши з халяв, хто ріжок з кабакою,— та нюхають та чхають; а хто люльку.. смокче (Кв.-Осн., II, 1956, 199). ◊ Каба́ки вте́рти (да́ти) кому — покарати, побити когось. — Не кваптесь лиш: ще на славу Втру я вам кабаки (Г.-Арт., Байки.., 1958, 73).  Словник української мови в 11 томах