кавунець —
КАВУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до каву́н. Де-не-де лежать на зів’ялому огудинні маленькі порепані кавунці (Цюпа, На крилах.., 1961, 21); Спеціально для них [поранених] тримає [Оленчук] під сидінням у запасі кілька кавунців, щоб...
Словник української мови в 11 томах