кавунець

КАВУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до каву́н.

Де-не-де лежать на зів’ялому огудинні маленькі порепані кавунці (Цюпа, На крилах.., 1961, 21);

Спеціально для них [поранених] тримає [Оленчук] під сидінням у запасі кілька кавунців, щоб, коли вже зовсім спека задушує, промочить бідолахам спраглі попечені губи (Гончар, II, 1959, 121).

Значення в інших словниках

1. кавунець — кавуне́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кавунець — див. кавун  Словник синонімів Вусика
3. кавунець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до кавун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кавунець — Кавуне́ць, -нця́; -нці́, -нці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кавунець — Кавалер, -ра и кова́лір, -ра м. ум. отъ кавун.  Словник української мови Грінченка