кавун
КАВУ́Н, а́, ч.
1. Баштанна сланка рослина з великими їстівними плодами.
По грядках кавуни стелять своє огудиння (Коцюб., III, 1956, 45);
Кавуни — досить тепловимоглива культура (Овоч., 1956, 319).
2. Круглий соковитий плід цієї рослини з солодкою червоною серединою.
Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами (Вовчок, І, 1955, 309);
Достиглі кавуни мають суху плодоніжку, блискучу кору з чітким на ній візерунком (Укр. страви, 1957, 208);
*У порівн. Його голова, голена й кругла, немов кавун, здіймалась над усіма (Коцюб., II, 1955, 153).
Словник української мови (СУМ-11)