Значення в інших словниках
-
кавун —
каву́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
кавун —
Кавунець, кавунисько, кавунище, кавунчик, кавуня, кавуняра, кавунятко
Словник синонімів Вусика
-
кавун —
[кавун] -уна, м. (ў) -ун'і, мн. -уни, -ун'іў
Орфоепічний словник української мови
-
кавун —
-а, ч. 1》 Баштанна сланка рослина з великими їстівними плодами. 2》 Круглий соковитий плід цієї рослини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кавун —
каву́н I.жарт., ірон. той, хто п'є багато кави; кавоман (ср) каву́н II.знев. відсталий, обмежений, із застарілим світоглядом чоловік (ст)|| = зацофанець
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
кавун —
Одно- і багаторічна трав'яниста рослина родини гарбузових, харчова і кормова культура; походить з Африки, вирощують переважно на пд. Європи.
Універсальний словник-енциклопедія
-
кавун —
Каву́н, -на́; -вуни́, -ні́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кавун —
КАВУ́Н, а́, ч. 1. Баштанна сланка рослина з великими їстівними плодами. По грядках кавуни стелять своє огудиння (Коцюб., III, 1956, 45); Кавуни — досить тепловимоглива культура (Овоч., 1956, 319).
Словник української мови в 11 томах
-
кавун —
Кавун, -на м. 1) Арбузъ. Cucumis citrullus. Ой ти ходиш по горі, а я по долині, ой ти садиш кавуни, а я саджу дині. н. п. Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами. МВ. І. 104.
Словник української мови Грінченка