кавун
КАВУ́Н, а́, ч.
1. Баштанна сланка рослина з великими їстівними плодами.
По грядках кавуни стелять своє огудиння (Коцюб., III, 1956, 45);
Кавуни — досить тепловимоглива культура (Овоч., 1956, 319).
2. Круглий соковитий плід цієї рослини з солодкою червоною серединою.
Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами (Вовчок, І, 1955, 309);
Достиглі кавуни мають суху плодоніжку, блискучу кору з чітким на ній візерунком (Укр. страви, 1957, 208);
*У порівн. Його голова, голена й кругла, немов кавун, здіймалась над усіма (Коцюб., II, 1955, 153).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кавун — каву́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кавун — Кавунець, кавунисько, кавунище, кавунчик, кавуня, кавуняра, кавунятко Словник синонімів Вусика
- кавун — [кавун] -уна, м. (ў) -ун'і, мн. -уни, -ун'іў Орфоепічний словник української мови
- кавун — -а, ч. 1》 Баштанна сланка рослина з великими їстівними плодами. 2》 Круглий соковитий плід цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кавун — каву́н I.жарт., ірон. той, хто п'є багато кави; кавоман (ср) каву́н II.знев. відсталий, обмежений, із застарілим світоглядом чоловік (ст)|| = зацофанець Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кавун — (-а) ч. крим. Голова. Словник жарґонної лексики української мови
- кавун — Одно- і багаторічна трав'яниста рослина родини гарбузових, харчова і кормова культура; походить з Африки, вирощують переважно на пд. Європи. Універсальний словник-енциклопедія
- кавун — Каву́н, -на́; -вуни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кавун — Кавун, -на м. 1) Арбузъ. Cucumis citrullus. Ой ти ходиш по горі, а я по долині, ой ти садиш кавуни, а я саджу дині. н. п. Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами. МВ. І. 104. Словник української мови Грінченка