кавун

Одно- і багаторічна трав'яниста рослина родини гарбузових, харчова і кормова культура; походить з Африки, вирощують переважно на пд. Європи.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кавун — каву́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кавун — Кавунець, кавунисько, кавунище, кавунчик, кавуня, кавуняра, кавунятко Словник синонімів Вусика
  3. кавун — [кавун] -уна, м. (ў) -ун'і, мн. -уни, -ун'іў Орфоепічний словник української мови
  4. кавун — -а, ч. 1》 Баштанна сланка рослина з великими їстівними плодами. 2》 Круглий соковитий плід цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кавун — каву́н I.жарт., ірон. той, хто п'є багато кави; кавоман (ср) каву́н II.знев. відсталий, обмежений, із застарілим світоглядом чоловік (ст)|| = зацофанець Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. кавун — (-а) ч. крим. Голова. Словник жарґонної лексики української мови
  7. кавун — Каву́н, -на́; -вуни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кавун — КАВУ́Н, а́, ч. 1. Баштанна сланка рослина з великими їстівними плодами. По грядках кавуни стелять своє огудиння (Коцюб., III, 1956, 45); Кавуни — досить тепловимоглива культура (Овоч., 1956, 319). Словник української мови в 11 томах
  9. кавун — Кавун, -на м. 1) Арбузъ. Cucumis citrullus. Ой ти ходиш по горі, а я по долині, ой ти садиш кавуни, а я саджу дині. н. п. Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами. МВ. І. 104. Словник української мови Грінченка