кавунець
КАВУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до каву́н.
Де-не-де лежать на зів’ялому огудинні маленькі порепані кавунці (Цюпа, На крилах.., 1961, 21);
Спеціально для них [поранених] тримає [Оленчук] під сидінням у запасі кілька кавунців, щоб, коли вже зовсім спека задушує, промочить бідолахам спраглі попечені губи (Гончар, II, 1959, 121).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кавунець — кавуне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кавунець — див. кавун Словник синонімів Вусика
- кавунець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до кавун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кавунець — Кавуне́ць, -нця́; -нці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кавунець — Кавалер, -ра и кова́лір, -ра м. ум. отъ кавун. Словник української мови Грінченка