карабінчик
Карабін, -на
м. = карабин. Стан солдатський, вус козацький, карабін до того. Федьк. ум. карабінчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали. Гол. І. 137.
Словник української мови ГрінченкаКарабін, -на
м. = карабин. Стан солдатський, вус козацький, карабін до того. Федьк. ум. карабінчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали. Гол. І. 137.
Словник української мови Грінченка