Словник української мови Грінченка

качати

Кача́ти, -ча́ю, -єш

гл.

1) Катать. Вони і ну його качати да вертіти, поки аж прочунявся він. Рудч. Ск. І. 136.

2) Катать бѣлье. Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала. Макс. (1834) 117.

3) Раскатывать тѣсто. Хомиха качала корж. Левиц. І. 5.

4) Повалить и грызть (о собакахъ). Скажена собака нашого Рябка качає. Свої собаки шкодить стали: з овечок перше вовну драли, а далі мняса забажали та й ну що дня овець качать. Гліб. 118.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. качати — кача́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. качати — (качалкою) п-о прасувати; (крашанки) ЖМ. котити; (воду) Д. помпувати.  Словник синонімів Караванського
  3. качати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Вирівнювати, вигладжувати качалкою та рублем що-небудь (полотно, білизну тощо). || Розкочувати тісто, надаючи йому певної форми. 2》 розм. Те саме, що котити 1). || Котячи сніг, надавати йому кулястої форми. 3》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. качати — 1. (вагало) коливати, коливнути, заколивати, поколивати, сколивати, сколивнути, (вітром) хилитати, холитнути, похилитати, захилитати, вихилитати, вихилитнути, схилитати, схилитнути, (воду) див.  Словник чужослів Павло Штепа
  5. качати — КАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. що. Вирівнювати, вигладжувати качалкою та рублем що-небудь (полотно, білизну і т. ін.). Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала (Сл.  Словник української мови у 20 томах
  6. качати — качати: ◊ кача́ти яйця по зеле́ному бамбе́тлі → бамбетель  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. качати — Аю, -аєш, недок., комп. Переписувати інформацію. А звідки ти качаєш ці всі пісні??? (Інтернет).  Словник сучасного українського сленгу
  8. качати — КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю.  Словник синонімів української мови
  9. качати — Кача́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. качати — КАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. Вирівнювати, вигладжувати качалкою та рублем що-небудь (полотно, білизну тощо). Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала (Сл. Гр.  Словник української мови в 11 томах