качурик

Качур, -ра

м.

1) Селезень. Хлюпощуться качаточка поміж осокою. А качечка випливає з качуром за ними, ловлять ряску, розмовляють з дітками своїми. Шевч. 660. Дикий качур все на воді і днює, й ночує. Чуб. V. 265.

2) Рабочій, перевозящій грузъ на тачкѣ. Ростовъ-на-Дону. ум. качурик. Зморозь того качурина, нехай качка кваче. н. п. ув. качурина. Заріж, сину, качурину, нехай качка кваче. Чуб.

Значення в інших словниках

1. качурик — КАЧУ́РИК, а, ч. 1. діал. Те саме, що се́лезень. Ориська іде рівненько, пишно (не сягає навіть Костикові по пахи) в танці, як та дівчина, що “ходила бережком, заганяла качурика батіжком” (Ірина Вільде). 2. Прикраса у вигляді пера з хвоста селезня.  Словник української мови у 20 томах