качурик
КАЧУ́РИК, а, ч.
1. діал. Те саме, що се́лезень.
Ориська іде рівненько, пишно (не сягає навіть Костикові по пахи) в танці, як та дівчина, що “ходила бережком, заганяла качурика батіжком” (Ірина Вільде).
2. Прикраса у вигляді пера з хвоста селезня.
На Галицькому Поділлі дівчата оздоблюють своє волосся “качуриками” (О. Воропай).
Словник української мови (СУМ-20)