качур
КА́ЧУР, а, ч.
Самець качки; селезень.
Хлюпощуться [хлюпочуться] качаточка Поміж осокою. А качечка випливає З качуром за ними (Т. Шевченко);
– Яка ж там птиця проживає? – Дуже велика – дрофа, проти неї гусак такий дрiбний, як качур проти гусака (М. Стельмах);
Качата й качур злетіли вгору, затріпотіли крильми над звіром (В. Дрозд);
Десь поблизу голосно кричала качка і вторував їй прохриплий голос качура (Валерій Шевчук);
* Образно. На темних водах табуном гігантських качурів стояли непорушні окаті пароплави (І. Микитенко);
* У порівн. У нього й справді був ніс-долото, плескатий і довгий, як у качура (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)