кипоть

Ки́поть, -птю

м. Копоть, сажа. Аж заплакали: змили той кипоть, що за сім літ на серці осів. Г. Барв. 96.

Значення в інших словниках

1. кипоть — див. пил; сажа  Словник синонімів Вусика