киса

Киса́, -си

ж.

1) Мѣшокъ, кошелекъ, мошна. В кого віл та коса, в того й грошей киса. Ном. № 10207. За кису світ увесь не мирить. Г. Барв. 448.

2) Веревочный мѣшокъ. Чуб. VI. 403.

Значення в інших словниках

1. киса — -и, ж., заст. Гаман (у 2 знач.), капшук (у 1 знач.), калитка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. киса — КИСА́, и́, ж., заст. Гаман (у 2 знач.), капшук (у 1 знач.), калитка. В кого віл та коса, в того й грошей киса (Номис); Князь йому кинув дукатів кису (М. Старицький); Піди в мій намет, принеси кису шкіряну. Там є полотно, добудеш і перев'яжеш рану (В. Малик).  Словник української мови у 20 томах
3. киса — Киса́, -си́, -сі́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. киса — КИСА́, и, ж., заст. Гаман (у 2 знач.), капшук (у 1 знач.), калитка. В кого віл та коса, в того й грошей киса (Номис, 1864, № 10207).  Словник української мови в 11 томах