китяг
Ки́тяг, -гу и ки́тях, -ху
м.
1) Гроздь, кисть. Спілі вишні злипались китяхами, як бджоли кругом матки. Левиц. Пов. 192. Вишні так і висять китяхами. Харьк. г.
2) Комокъ. А сніг ліпив у шибки, набивався китяхами, блищав через скло. Левиц. І. 515.
3) Метелка проса. Мнж. 184.
Словник української мови Грінченка