кладка
Кла́дка, -ки
ж. Мостокъ, мостки. Ой у степу річка, через річку кладка. Макс. То було люблять прати на самій бистрині, положивши кладку з каміня на камінь. Куліш. ум. кладочка. Край гребельки млиночок, край млиночка кладочки. Чуб.
Словник української мови Грінченка