кладка —
див. перекладина; поміст
Словник синонімів Вусика
кладка —
[кладка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і, мн. -дки, -док дв'і кладки
Орфоепічний словник української мови
кладка —
-и, ж. 1》 Дошка або колода, покладена через річку, струмок, болото для переходу. || Невеликий дерев'яний поміст на річці, ставку для прання білизни, полотна тощо. 2》 розм. Те саме, що мурування 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
кладка —
КЛА́ДКА¹, и, ж. Дошка або колода, покладена через річку, струмок, канаву і т. ін. для переходу. Ой, у полю [у полі] річка, Через річку кладка (С. Руданський); Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (І.
Словник української мови у 20 томах
кладка —
Стою на кладці, а мила на гадці. Деб не пішов, то все думає про милу. Хто по кладці мудро ступає, той у болоті не купаєсь. Хто осторожний, той не має припадку.
Приповідки або українсько-народня філософія
кладка —
стоя́ти на двох кла́дках. Намагатися поділяти дві протилежні думки. Врешті Іскра зізнався, що він давно стоїть на двох кладках, тільки ж на тій, мальованій, ще й тримала жінка (Ю. Мушкетик). ступи́ти на хитку́ кла́дку.
Фразеологічний словник української мови
кладка —
КЛА́ДКА, и, ж. 1. Дошка або колода, покладена через річку, струмок, болото для переходу. Ой, у полю річка, Через річку кладка (Рудан., Тв., 1956, 90); Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (Фр.
Словник української мови в 11 томах
кладка —
1. Місточок через струмок, рів. 2. Те саме, що й мурування.
Архітектура і монументальне мистецтво
кладка —
Кла́дка, -ки ж. Мостокъ, мостки. Ой у степу річка, через річку кладка. Макс. То було люблять прати на самій бистрині, положивши кладку з каміня на камінь. Куліш. ум. кладочка. Край гребельки млиночок, край млиночка кладочки. Чуб.
Словник української мови Грінченка