клак

Клак, -ка

м.

1) = клоччя. Хунта клаків не варт. Ном. Клаки йдуть на підкиння в рядних. Н. Вол. у. Ніякий дружбонька, ніякий, — має квіточку з клаків. О. 1862. IV. 17.

2) Клыкъ (свиной). Вх. Лем. 425.