Значення в інших словниках
-
клинчик —
кли́нчик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
клинчик —
-а, ч. Зменш.-пестл. до клинець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
клинчик —
КЛИ́НЧИК, а, ч. Зменш. до кли́не́ць. – У мене десять моргів поля, а вдова Варвара нічо [нічого] більше не має, лиш маленький клинчик (Л. Мартович); Василь Онопрійович слухав, усміхався, погладжуючи срібний клинчик борідки (Є.
Словник української мови у 20 томах
-
клинчик —
КЛИ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кли́нець. Василь Онопрійович слухав, усміхався, погладжуючи срібний клинчик борідки (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 144); — У мене десять моргів поля, а вдова Варвара нічо [нічого] більше не має, лиш маленький клинчик (Март., Тв., 1954, 135).
Словник української мови в 11 томах