клуночок

Клунок, -нка

м. Полмѣшка; котомка; узелъ. Півдесяток сомини і клунок тарані. Полт. г. Одчинила вона скриню, виймала Василеві сорочки і вкладала в клунок. Левиц. І. 37. Зоставив він їй клунок з харчами. Стор. МПр. 28. Вийняв клунок з просом. Подольск. и Харьк. г. ум. клуночок. І внучатам із клуночка гостити виймала. Шевч. 112. В'їхала в двір коняка, вступили богомольці з клуночками. Левин. І. 38.

Значення в інших словниках

1. клуночок — клу́ночок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. клуночок — -чка, ч. Зменш. до клунок 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клуночок — КЛУ́НОЧОК, чка, ч. Зменш. до клу́нок. І внучатам із клуночка Гостинці виймала: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці (Т. Шевченко); Бабуся з лозиною і клуночком жене каченят на луку (О.  Словник української мови у 20 томах
4. клуночок — КЛУ́НОЧОК, чка, ч. Зменш. до клу́нок 1, 2. І внучатам із клуночка Гостинці виймала: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці (Шевч., І, 1951, 320); Бабуся з лозиною і клуночком жене каченят на луку (Олесь, Вибр., 1958, 476)  Словник української мови в 11 томах