клуночок

КЛУ́НОЧОК, чка, ч.

Зменш. до клу́нок.

І внучатам із клуночка Гостинці виймала: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці (Т. Шевченко);

Бабуся з лозиною і клуночком жене каченят на луку (О. Олесь);

Фролова розв'язала клуночок iз пирiжками й поклала перед своїм чоловiком (Б. Антоненко-Давидович);

Я закотив до печери брилу, розмотав з старої Левадишиної хустки клуночок з їдою (Р. Андріяшик);

Уже й Федоська повернулася з клуночками збіжжя, уже й молоти його почала на саморобних жорнах, що в сінцях, а подруги все говорили (М. Олійник).

Значення в інших словниках

1. клуночок — клу́ночок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. клуночок — -чка, ч. Зменш. до клунок 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клуночок — КЛУ́НОЧОК, чка, ч. Зменш. до клу́нок 1, 2. І внучатам із клуночка Гостинці виймала: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці (Шевч., І, 1951, 320); Бабуся з лозиною і клуночком жене каченят на луку (Олесь, Вибр., 1958, 476)  Словник української мови в 11 томах
4. клуночок — Клунок, -нка м. Полмѣшка; котомка; узелъ. Півдесяток сомини і клунок тарані. Полт. г. Одчинила вона скриню, виймала Василеві сорочки і вкладала в клунок. Левиц. І. 37. Зоставив він їй клунок з харчами. Стор. МПр. 28. Вийняв клунок з просом. Подольск.  Словник української мови Грінченка