кльон

Кльон, -ну

м. Проклятіе. То не огонь наше, то лице Мотрине; то не искри сиплються, — то її кльони й прокльони. Мир. ХРВ. 34.

Значення в інших словниках

1. кльон — КЛЬОН, у, ч., заст. Те саме, що клятьба́ 1; прокляття. То не огонь паше [пашить], то лице Мотрине; то не іскри сиплються, – то її кльони і прокльони (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах