кльон

КЛЬОН, у, ч., заст.

Те саме, що клятьба́ 1; прокляття.

То не огонь паше [пашить], то лице Мотрине; то не іскри сиплються, – то її кльони і прокльони (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. кльон — Кльон, -ну м. Проклятіе. То не огонь наше, то лице Мотрине; то не искри сиплються, — то її кльони й прокльони. Мир. ХРВ. 34.  Словник української мови Грінченка