кльок

КЛЬОК, а, ч., рідко.

Те саме, що сви́нка¹ 2.

Галасливе золоте дитинство! Воно гомонить, вібрує, заливається. Грає в “кльока” (І. Багряний);

Коли Василько пригнав гуси на вигін, пастушки вже грались у кльока (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. кльок — кльок іменник чоловічого роду гра рідко  Орфографічний словник української мови
2. кльок — КЛЬОК, а, ч., рідко. Те саме у що сви́нка 2. Коли Василько пригнав гуси на вигін, пастушки вже грались у кльока (Панч, Гарні хлопці, 1959, 69).  Словник української мови в 11 томах
3. кльок — Кльок, (ка́?) м. Сьогодня врочище ярмарку ( = послѣдній день), сьогодня ж йому Суде й кльок. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка