кльок — Орфографічний словник української мови

кльок — КЛЬОК, а, ч., рідко. Те саме, що сви́нка¹ 2. Галасливе золоте дитинство! Воно гомонить, вібрує, заливається. Грає в “кльока” (І. Багряний); Коли Василько пригнав гуси на вигін, пастушки вже грались у кльока (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
кльок — КЛЬОК, а, ч., рідко. Те саме у що сви́нка 2. Коли Василько пригнав гуси на вигін, пастушки вже грались у кльока (Панч, Гарні хлопці, 1959, 69). Словник української мови в 11 томах
кльок — Кльок, (ка́?) м. Сьогодня врочище ярмарку ( = послѣдній день), сьогодня ж йому Суде й кльок. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка