Значення в інших словниках
-
книжка —
кни́жка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири кни́жки
Орфографічний словник української мови
-
книжка —
КНИЖКА – КНИГА Книжка. Друкована праця у вигляді зброшурованих і оправлених аркушів паперу з якимсь текстом. Книга. Переважно велика обсягом або важлива за змістом: книга скарг, конторські книги.
Літературне слововживання
-
книжка —
(чимала) КНИГА; (рідкісна) видання, публікація; (невелика) брошура: (навчальна) підручник; (трудова тощо) документ.
Словник синонімів Караванського
-
книжка —
-и, ж. 1》 Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно понад 5) друкованих або рукописних аркушів. || Чималий обсягом твір, надрукований окремим виданням.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
книжка —
КНИ́ЖКА, и, ж. 1. Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість друкованих або рукописних аркушів. Минають дні собі поволі, Петрусь до школи та із школи З книжками ходить та росте (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
книжка —
кни́жка: ◊ бреха́ти як з кни́жки → брехати ◊ говори́ти як з кни́жки → говорити
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
книжка —
И, ж. Пляшка алкогольного напою. Книжка водки.
Словник сучасного українського сленгу
-
книжка —
(-и) ж.; жрм. Книжковий базар біля метро "Петрівка" у Києві. Поїхала на книжку.
Словник жарґонної лексики української мови
-
КНИЖКА —
• "КНИЖКА" - видавничо-торг. кооперативна спілка у Львові, створена Компартією Зх. України (КПЗУ). Існувала 1929 — 39. Очолював "К." активний діяч КПЗУ Л. В. Кухта. Співробітничала з книготорг. орг-ціями Рад. України та "Международной книгой" (Москва).
Українська літературна енциклопедія
-
книжка —
• книжка , книга — неперіодичне друковане видання з певною кількістю сторінок (за критеріями ЮНЕСКО — не менше 48, тобто понад З друк. арк.). К. — важливий засіб інформації, істотний чинник формування сусп.-політ.
Українська літературна енциклопедія
-
книжка —
1. графічний документ (писемні знаки та ін. символи, ілюстрації), переважно у формі кодексу з певною кількістю сторінок, що містить зафіксовану людську думку; 2. закінчене видання.
Універсальний словник-енциклопедія
-
книжка —
бра́тися / взя́тися за кни́жку (за книжки́). Читати, вчитися. Їздив (Дмитро) у хурманку на цукровню по жом а чи маляс, столярував, у вільну ж годину за книжку брався (М. Стельмах); // Готувати уроки; готуватися до занять і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
-
книжка —
КНИ́ЖКА (друкована праця у вигляді зброшурованих і оправлених аркушів паперу з якимсь текстом), КНИЖИ́НА розм.; КНИ́ГА (перев. велика обсягом або важлива за змістом). Книжки! Рядами вони стояли в шафах уздовж всіх стін ледь не до стелі.
Словник синонімів української мови
-
книжка —
Кни́жка, -жки, -жці; книжки́, книжо́к, по книжка́х
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
книжка —
КНИ́ЖКА, и, ж. 1. Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно, понад 5) друкованих або рукописних аркушів. Минають дні собі поволі, Петрусь до школи та із школи З книжками ходить та росте (Шевч.
Словник української мови в 11 томах