книжка

кни́жка

-и, ж.

1》 Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно понад 5) друкованих або рукописних аркушів.

|| Чималий обсягом твір, надрукований окремим виданням.

Книжка-картинка — складана дитяча книжка, що складається з картинок із невеликим текстом.

2》 Те саме, що книга 2).

Записна книжка — те саме, що записник.

3》 перев. з означ. Який-небудь документ у вигляді зшитих докупи аркушів з якимось текстом і місцем для офіційних зазначок. Трудова книжка. Забірна книжка.

Нелімітована чекова книжка — комплект бланків розрахункових чеків, що їх видають банки для розрахунків з постачальниками тощо.

Ощадна книжка — документ, який видається вкладникові ощадним банком.

Чекова книжка — зброшуровані бланки чеків, що їх видає банк власникові поточного банківського рахунку.

4》 Одна з великих частин літературного твору.

5》 анат. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, слизиста оболонка якого утворює багато складок, що прилягають одна до одної.

Значення в інших словниках

1. книжка — кни́жка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири кни́жки  Орфографічний словник української мови
2. книжка — КНИЖКА – КНИГА Книжка. Друкована праця у вигляді зброшурованих і оправлених аркушів паперу з якимсь текстом. Книга. Переважно велика обсягом або важлива за змістом: книга скарг, конторські книги.  Літературне слововживання
3. книжка — (чимала) КНИГА; (рідкісна) видання, публікація; (невелика) брошура: (навчальна) підручник; (трудова тощо) документ.  Словник синонімів Караванського
4. книжка — КНИ́ЖКА, и, ж. 1. Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість друкованих або рукописних аркушів. Минають дні собі поволі, Петрусь до школи та із школи З книжками ходить та росте (Т.  Словник української мови у 20 томах
5. книжка — кни́жка: ◊ бреха́ти як з кни́жки → брехати ◊ говори́ти як з кни́жки → говорити  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. книжка — И, ж. Пляшка алкогольного напою. Книжка водки.  Словник сучасного українського сленгу
7. книжка — (-и) ж.; жрм. Книжковий базар біля метро "Петрівка" у Києві. Поїхала на книжку.  Словник жарґонної лексики української мови
8. КНИЖКА — • "КНИЖКА" - видавничо-торг. кооперативна спілка у Львові, створена Компартією Зх. України (КПЗУ). Існувала 1929 — 39. Очолював "К." активний діяч КПЗУ Л. В. Кухта. Співробітничала з книготорг. орг-ціями Рад. України та "Международной книгой" (Москва).  Українська літературна енциклопедія
9. книжка — • книжка , книга — неперіодичне друковане видання з певною кількістю сторінок (за критеріями ЮНЕСКО — не менше 48, тобто понад З друк. арк.). К. — важливий засіб інформації, істотний чинник формування сусп.-політ.  Українська літературна енциклопедія
10. книжка — 1. графічний документ (писемні знаки та ін. символи, ілюстрації), переважно у формі кодексу з певною кількістю сторінок, що містить зафіксовану людську думку; 2. закінчене видання.  Універсальний словник-енциклопедія
11. книжка — бра́тися / взя́тися за кни́жку (за книжки́). Читати, вчитися. Їздив (Дмитро) у хурманку на цукровню по жом а чи маляс, столярував, у вільну ж годину за книжку брався (М. Стельмах); // Готувати уроки; готуватися до занять і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
12. книжка — КНИ́ЖКА (друкована праця у вигляді зброшурованих і оправлених аркушів паперу з якимсь текстом), КНИЖИ́НА розм.; КНИ́ГА (перев. велика обсягом або важлива за змістом). Книжки! Рядами вони стояли в шафах уздовж всіх стін ледь не до стелі.  Словник синонімів української мови
13. книжка — Кни́жка, -жки, -жці; книжки́, книжо́к, по книжка́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
14. книжка — КНИ́ЖКА, и, ж. 1. Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно, понад 5) друкованих або рукописних аркушів. Минають дні собі поволі, Петрусь до школи та із школи З книжками ходить та росте (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
15. книжка — Книжка, -ки ж. ум. отъ книга.  Словник української мови Грінченка