коба

Коба, -би

ж.

1) Капюшонъ въ верхней одеждѣ (в опанчі, кобеняку). Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Здорові! привітався він, скидаючи разом з кобою й шапку. Мир. Пов. І. 115.

2) Рыба: Golio fluviatilis. Вх. Лем. 425.

Значення в інших словниках

1. коба — ко́ба іменник жіночого роду відлога діал.  Орфографічний словник української мови
2. коба — -и, ж., діал. Відлога.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коба — КО́БА, и, ж., діал. Відлога. – Здорові! – привітався він, скидаючи разом з кобою й шапку та показуючи ціле руно посивілого волосся на голові (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. коба — ВІДЛО́ГА (частина верхнього одягу для захисту голови в негоду), КА́ПТУ́Р, КАПЮШО́Н рідше, ЗАТУ́ЛА діал., КО́БА діал., КО́БКА діал. Одкинув відлогу з голови й.. звів очі на другого (С.  Словник синонімів української мови
5. коба — КО́БА, и, ж., діал. Відлога. — Здорові! — привітався він, скидаючи разом з кобою й шапку та показуючи ціле руно посивілого волосся на голові (Мирний, III, 1954, 12).  Словник української мови в 11 томах