кобеля
Кобе́ля, -лі
ж.
1) Корзина. Вх. Зн. 26. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю. Гол.
2) Сумка, котомка. Набірають калачів-гусочок в кобелі (торбинки) скільки спроможуть. О. 1862. IV. 30.
3) Рыболовный снарядъ, похожій на сак. Чигирин. у.
Словник української мови Грінченка